Ти як?

 

Як… я?! Невже це має значення, коли навколо коїться таке жахіття, як війна..? 

«Це не на часі»

«Комусь ще гірше, ніж мені»

«Спочатку треба потурбуватися про всіх інших»

«Має бути соромно за моє ниття»

Такі думки першими проминають у свідомості більшості українців, коли їм ставлять запитання: «Ти як?» Бо ж усі ми без винятку з початком повномасштабної війни продовжуємо проживати травматичний досвід. 

Утім, далеко не кожен знає, як підтримати себе та близьких, коли тривожні думки перестають бути варіантом норми. Що робити, коли почуття атрофуються і настає повна апатія, і які вони – ознаки перетину емоційних «червоних ліній», коли слід вже й негайно звертатися за порадою до спеціалістів? Часто навіть саме визнання власних психологічних проблем заперечується у свідомості через одну-єдину причину – банальне незнання, що з цими проблемами робити далі. 

Всеукраїнська програма ментального здоров’я має на меті допомогти українцям знайти джерело сили. Джерело внутрішнє, в собі, принаймні, на рівні усвідомлення і визнання власного психічного стану і хоча би приблизної оцінки ступеня його «кризовості». Піклування про ментальне здоров'я має стати звичною відповідальністю кожного. А також створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати людину, коли вона не справляється самостійно. 

Розробку та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я координує Міністерство охорони здоров’я України. Всесвітня організація охорони здоров’я – експертний партнер, виконавчий партнер – громадська організація «Безбар’єрність». Майданчиком для розробки та ухвалення рішень є Міжвідомча координаційна рада при Кабінеті міністрів України. Комунікаційна кампанія реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).